"Не описати словами"

це як світ кіно, де свідків носять на руках,
як злитки золота, або прах фараона...
звідки мені відома та історія на сторінках із книг,
що давно писали предки нам!

слова застигли в голові, [закам'яніли навічно]
ними шукав вихід з темряви [вона з'їдала обличчя]
і тільки звичні шляхи малювали мозаїку мені
прозою під кальку...

прозорі ріки - кудись втікають навіки...
небо - очі, що ніколи не закривають повіки...
зміг би бігти по вітру... повір це, як витвір митця,
що знайшов власну палітру...

крутими схилами крутила і носила сила нас,
і ми не встигли внести мости, коли просили...
прошу прости прості безсилі фрази нам...
і навіть все це не описати словами думкам...