Куплет 1:
...Можеш називати мене безнадійним..
Знову у барі, п'яний вже постійно,
скурив пів-пачки, хоча вчора кинув..
Свята вода гріхи з мене би не змила.
Гроші як пісок крізь пальці.
Хожу по лезу ножа.. колись дограюсь..
борги ростуть, та я умудряюсь
зводити кінці з кінцями й пробиваю
лаве на вечір. Нова подружка на вушко шепче:
"Ти найкращий!..." Відповідаю: "Я знаю!
Будь зі мною і весь світ до ніг упаде..."
Дивуюся сам собі.. Як легко стало брехати!
Нєєє!!! Треба шось міняти! Далі так не може бути...
напас дозволить про все забути.
Про проблеми не щяс, буду думати зранку..
А вранці головний біль, чергові обіцянки
змінитися, зав'язати,
почати все з початку.. Та знати би як то..
Коли ти на швидкості, то важко зупинитися..
Коли я на швидкості.. то вже не зупинитися...

Куплет 2:
..Боже ж мій, як усе це дістало.
Повітря замало.. Мене вже заєбали
щоденні стреси, нерви на межі. Я
маю на меті (я) допомогти собі. Я
як завжди в боротьбі "ні тобі ні мені".
Вроді би, всі свої. Але ось і ні!.. Осінні
дні коротші ніж, були ті..
Пам'ятаєш, на вікні серце моє?
Сонце моє, я люблю тебе..
Давай іще!
Просто побудь поряд, просто зверни свій погляд.
Не відступлюся я назад, я солдат.
Перший кандидат на
довічне ув'язнення. Нідочого пояснення,
все знаю я. Чекаю я на
вирок, який призначить доля.
Я - мішень у тирі. На все Його воля.
Скільки приніс болю я, скільки горя, знаю лише я.
Це моя історія. В "Дасторі" я..
на морі я. Морія, Марія,
де я? Не повернуся я, це вже напевно..
Єбанувся я, а це вже певно. Даремно,
швидка тут уже не допоможе. Отже, як уже
було сказано вище
я зовсім не поганий, якщо придивитись ближче.
Просто без даху я, точніше "Без К.Р.И.Ш.І.".
Усі мої вірші накурені, ну і шо з того? яка нахер різниця?
Везе залізниця мене в столицю..
Пам'ятаєш "мета", вся хуйня?..
"793 кілометра", "Мені похуй", "Я лечу", "Весна", "Назавжди", "Тепер уже ясно", "Без тебе", "Я", "Клоун", "Пам'ятаю", "Я не той", "Забувай мене"...

P.S.: Трохи пояснень:
В кінці перераховуються назви пісень АЕ, з яких утворюється монолог:
"Мені похуй, я лечу... Весна назавжди... Тепер уже ясно, без тебе я клоун. Пам'ятаю, я не той.. Забувай мене...". Своєрідне прощання з дитячими мріями та амбіціями покорення столиці. Забудьте нашу стару ідеологію. Ми навчилися кайфувати від того, шо є). Наша творчість - самовираження, але вже не рвіння на сцену та не ганяння за славою. Якшо ми їй потрібні, хай шукає нас сама. Трохи сумно, що дитячі мрії зникли, але ми раді з того шо є..