Що таке український Хіп-Хоп? (by D.E.C.)

Що таке український Хіп-Хоп?

Навряд чи я в свої чверть-століття можу з точністю відтворити калейдоскоп подій і всю хронологію розвитку Хіп-Хоп Культури в Україні, але... спробую проаналізувати зі своєї суб’єктивної точки зору. Багато хто погодиться, що Хіп-Хоп в Україні переживає третю хвилю. Для тих хто не розуміє про що йдеться, маю на увазі перший бум починаючи від ВУЗВ, які донесли Культуру до широких мас, тільки дуже швидко вичерпали свій потенціал. Дуже мало залишилось “в ділі” сучасників тієї хвилі, тому про ті часи мало хто й розкаже. Потап і UGO навряд чи захочуть згадувати ті часи...
Друга хвиля почалася вкінці 90-х, на початку 2000-х і охопила вже більшу географію. На додаток до ТНМК, фестиваль Червона Рута відкрив такі імена як Тартак, Основний Показник та багато ін. Пізніше про себе на Хіп-Хоп карті України заявляють Харків (ХарьковРапаСити), Київ (КиевГеттоСити), Чернігів, Луганськ, Ужгород, Львів та інші міста. З’являються нові команди, проводяться фестивалі, Культура розвивається у правильному руслі. За тривалістю друга хвиля є найдовшою. Вона характеризується трьома етапами - висхідним рухом, піком і затуханням. Під час висхідного етапу відзначимо не тільки кількісний, а й якісний склад зростання, тобто, поряд із збільшенням кількості колективів, виконавців і прихильників, росте їх рівень. Варто зазначити, що в той час в Україні дійсно розвивалась Хіп-Хоп культура в цілому, а не окремі її елементи. На піку другої хвилі Україна виходить на міжнародну Хіп-Хоп арену завдяки бі-боям (Soul B, Ruffneck Attack) райтерам і емсі (Голос Донбасса, Інваліди Кунг-Фу, Шнель Шпрехен, У.еР.Асквад, СLС та ін.), відбувається обмін досвідом, багато фестивалів, причому не окремих, а таких, що включали всі елементи Культури. Але після піку завжди настає спад. Спад другої хвилі характеризується кількома тенденціями, що вплинули на наступний розвиток Хіп-Хопу в Україні, а також на формування третьої хвилі, в якій ми зараз власне й знаходимось.
По-перше: спад класичного напрямку супроводжувався (читай – був спричинений) розвитком комерційного. Проте не всі, хто вирішив займатись комерцією досягли своєї мети. (Зелені Каштани, 110Г13Л, Стьоганов і його група Jigga та багато інших).
По-друге: початок відокремлення елементів Культури і прагнення їх розвиватися одноосібно (читай – початок кінця). На фоні локальних успіхів кожного з елементів, тобто розвитку графіті команд, брейк-колективів та реп команд, в піковий час без бачення перспективи подальшого спільного розвитку, діячі, скажем так, кожного з елементів почали відходити від Культури, поповняти ряди виконавцями, які не відносили себе до Хіп-Хопу і врешті-решт вийшло так, що графіті малюють нео-панки, емо, коротше, хто завгодно, але не Хіп-Хопери. Піднімаються теми, пишуться теги, наводяться факти, що графіті - це зовсім не елемент Хіп-Хоп Культури... те ж саме з брейк-денсом. В реп музиці взагалі такі експерименти закінчились мутаціями і виникненням такого парадоксу як гоп-реп!!!
По третє: як відомо, Україна далеко не флагман світового, ні навіть європейського Хіп-Хопу, тому до когось тягнутися в розвитку треба було і треба було вибирати до кого. Ще одним “цвяхом в гроб” українського Хіп-Хопу була орієнтація на братів-слов’ян, замість того, щоб рівнятися на західних сусідів Польщу і Чехію, яких уже на той час визнав весь світ.
В таких умовах і формувались погляди на Хіп-Хоп Культуру, які зараз характеризують третю (сучасну) хвилю, оскільки спад другої по часовому відрізку збігається з початком третьої. Значну роль відіграла також політична ситуація в країні: за умов розмежування народу на захід і схід, спроб розділити українців по різні сторони барикад, в творчості емсі все частіше починають звучати націоналістичні мотиви. І не скажеш, що це неправильно, адже багато класиків вважають реп музикою протесту, але ж будувати чи розвивати Український Хіп-Хоп абстрагуючись повністю від Світового – теж не вихід. Ще одна сторона, яку варто відносити до негативних, в третій хвилі – це занадто норовливий і вимогливий, але ще не сформований слухач чи споживач реп продукту, який навіть не має власної думки. Класичні теми (про місто, про життя в ньому, соціальна тематика, про Хіп-Хоп!!!, та навіть діссові теми) уже стали нецікаві українському слухачу, а що найгірше – і емсі також. Тому всі шукають нові теми для треків, хитромудрі ідеї, перелопачуючи при цьому купу словників. А джерело ж, ось воно, перед вами – це Хіп-Хоп Культура. Хтось скаже – та мені нецікаво про Хіп-Хоп писати, про нього вже багато написали... ну і толку, що багато написали, ніхто ж замість тебе не описав, як ти ставишся до Культури, яку роль вона відіграє в твоєму житті, які відносини з братами по мікрофонному ділу і з ворогами по ньому також. Це і є основа. Так, було б нецікаво тільки про це слухати, так, повинні бути і фальшиві ганкстери, і гламурні аренбішнікі, і тупі комерсанти, але БЛЯТЬ не в такій повальній більшості!!! Я вже не говорю про вікову категорію слухача і виконавця. Третя хвиля стала масовою і не останню роль в цьому відіграє доступність інформації в інтернеті. Хоча це швидше мінус, ніж плюс, бо зараз кожен 15-річний пацанюра, почувши десь Вконтакті якийсь трек по репу, замість того щоб поцікавитись, що то за напрям, що за культура, звідки вона походить – він каже собі – йоба, і я так можу... і, оп-па – завтра уже в Україні появився новий емсі. А потім вони кричать, що знання Культури і історії Культури їм не допоможе краще заримувати, чи написати текст, чи прочитати його, хоча більша частина з них на сцену так ніколи й не попаде . Мало не забув про повну сепаративність всіх елементів Хіп-Хопу. І хоча більша частина сьогоднішніх емсі (читай - серйозних емсі) до репу прийшли через інші елементи, вони все ж схильні відділяти навіть реп від Хіп-Хоп Культури, що є абсолютно недопустимим!!!
Тому, з огляду на все вищесказане, робимо висновок – Українського Хіп-Хопу як такого - НЕ ІСНУЄ!!! І ті емсі, які читають про нього в своїх текстах, про його розвиток і “приреченість на успіх” - читають про дуже абстрактні речі. Навіщо націоналізувати Всесвітню Культуру? Для чого винаходити ще раз колесо? Бо це колесо винайшли ми, а те – китайці (читай – негри), то хай вони собі своє юзають, а ми будемо наше, бо воно – українське?!?!? БРЄД!!!! А тут у читача відразу ж виникає питання, яким неодноразово грузили на різноманітних форумах прибічників такої думки – а що ти будеш робити, як в Україні привити Хіп-Хоп Культуру в її первородному вигляді? А тут дуже простенька відповідь – а хуй ви вже як її впровадите!!! Треба було раніше про це думати, самі її просрали, ту Культуру. А була ж, ніхто не може заперечити, що в 1999-2002 Хіп-Хоп в Україні був в єдності всіх складових.... але замість того, щоб відчувати себе невеличкою, але частинкою чогось універсального, ми вибрали бути чимсь незамітним, але своїм. Типічно український менталітет і нічого більше. Все почалося в регіонах і переродитися повинне також в регіонах, а вже потім ставати загальнонаціональним явищем. Десь глибоко в кожному місті ще є туси, в яких разом і емсі, і джедаї, і райтери, і бітбоксери, і брейкери. І в них є свій вуличний одяг, вулична мова, вуличне знання і мислення. Фактично, це і є, скажем так, вогники Хіп-Хоп Культури в Україні. І якщо ми їх не потушимо своїм викривленим ставленням, то, можливо, колись вони розгоряться... щось таке написав, сам не зрозумів, бо звучить як якась легенда утопічна. А висловлюючись народною мовою – до Хіп-Хоп Культури в Україні нам з вами ще сапати і сапати...
Успіхів!!!

П.С. У поділі на хвилі не було вказано жодних дат, оскільки для кожного вони свої. Даний нарис є суто суб’єктивним і не має на меті осудження когось особисто. Любіть Хіп-Хоп.
Hip-Hop iz Universal…
One love…

D.E.C. (Mad Cypha & Tha Foundation)

Добавлено (13.01.2011, 01:40)
---------------------------------------------
Знаю, знайома з D.E.C. і статтю неодноразово перечитувала. Знаю...